DRUDKH LYRICS

1. Минулі дні (Days That Passed)

[Instrumental]

2. Далекий крик журавлів (Distant Cries of Cranes)

[Lyrics - Іван Франко, 1883]

Понад степи і поле, гори й доли,
Понад діброви, зжовклим листом вкриті,
Понад стернища, зимним вихром биті,
З плачем сумним, мов плач по кращій долі,

Понад селища бідні, непошиті
Хатки, обдерті і пусті стодоли,
Понад люд темний, сумовитий, голий,
Ви пливете по млистому блакиті.

Куди? Куди? Чи в кращий край зелений,
Залитий світлом, зіллям умаєний,
На нитку мов нанизані, мчите ви?

О, ждіть! Ось в млистій і вогкій ярузі
З крилом підтятим брат ваш сохне в тузі!
Візьміть мене в путь, браття! Де ви? Де ви...?

[English translation:]

Over steppes and a field, mountains and valleys,
Over the oak groves, covered with yellowed leaves,
Over stubbles, beaten by a winter whirlwind,
With a cry which is sad as a cry for a better destiny,

Over poor villages, uncovered
houses, abraded and empty barns,
Over dark, sad, bare people,
You are floating on a misty azure.

Whither? Whither? Or to the better green land,
Bathed in light, full of greens,
You are rushing away and it seems you strung on a thread?

Oh, wait! Here in a misty and wet ravine
With a crippled wing your brother dries in anguish!
Take me away, brothers! Where are you? Where are you?..

[Ivan Franko, 1883]

3. Декаданс (Decadence)

[Lyrics - Олег Ольжич, 1935]

О, невмолимі скам'янілі дні,
Міцна рука над людьми і богами
...Чигає там, у сірій далині,
Лягає горами за нами.

Ми подолаєм знов, ще не одні
Нам скоряться, над все є вірна криця
Та нам також судилося розбиться
Колись і десь об гори кам'яні.

Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна,
Золоте - на світанні, за дня вітряного - срібляне,
Мідь розтоплена - озеро те ж, в надвечірніх годинах,
І застигле залізо - вночі, у холодних туманах.

Міцно куте з металів, ще путо ніхто не роздер це,
Дня і місяця й року чотири пори, а на гльобі
В дужих карбах людське неспокійне і жадібне серце,
І для нього судився довічний почвірний колобіг.

[English translation:]

Oh, inexorable petrified days.
Strong hand over people and gods.
…Waits there, in the gray distance,
Lays down with mountains behind us.

We will overcome again. Many yet
will be conquered by us. Above all there is a true steel.
But we also destined to be broken
Someday and somewhere on a stone mountains.

***

There is an invariable land, and everything on it is an unceasing change.
Gold – at a dawn, by windy day – silver,
Melted copper – the same lake, in hours before evening,
And the frozen iron – at night, in cold mists.

Nobody yet has torn apart this hard-forged metal fetters.
The day and the month and the year`s four seasons, and on the globe –
In strong scars human`s restless and greedy heart,
And the horrible eternal cycle was destined to it.

[Oleg Olzhych, 1935]

4. Ars Poetica

[Lyrics - Богдан Рубчак, 1967]

Бути німим, безпристрасним, як завжди зачинені двері.
Бути забутим, як стара статуя в маленькім місті.
Знати кохання каменя лиш, непрозоре каменя серце,
І в чорно-білих світлотінях бачити світ...

...Шукати лиш суть, лиш обрій буття шукати - суть буття.
Відчувати простір, літ чорних птахів далеко.
Відчувати час: чіткі рисунки в чорних печерах,
І абсолютним вітром розуміти свій день, поете.

[English translation:]

To be voiceless, impartial
Like the doors, that are always closed,
To be forgotten like an old statue in the little town.
To know only the love of the stone,
An opaque heart of the stone,
And to see the world in black and white lights-and-shadows.

[this part of the original poem wasn't in the song]
Too much green, too much armine-pink.
Dark blue bow-shaped shadows ruthlessly have embraced you.
Too much nuances: love, desire,
Suffering, —
They have closed a life with a fog of grief and joys. [cut]

To search only the sense, to search only the horizon of existence –
Sense of existence.
To feel the space: the distant flight of the black birds,
To feel the time: the legible paintings in the black caves,
And to understand your day with an absolute wind, poet.

[Bogdan Rubchak, 1956]

5. Все, що не сказано раніше (Everything Unsaid Before)

[Lyrics - Олег Зуєвський, 1948]

Замкнену лінію - контур легкий
Так, ніби ясність плекаєм,
Мабуть, свідомі дознання руки
Пройде над ввігнутим краєм.

Зляжуть далеко, мов свічі на дні,
Зібрані хвилями зорі -
Щирої правди одвічні вогні
В першім незайманім творі.

Тож до джерел загороджена путь:
Як би надію не вбити!
Легко повірить, що там його ждуть,
Навіть зневірений митар

[English translation:]

The closed line - an easy contour
Like a clarity we cherish,
Probably, conscious; hand disquisition
Will pass over concave edge.

Will fall far, as candles at the bottom,
The dawns collected by waves -
The sincere truth eternal fires
In the first virgin artwork.

That is to sources the blocked way:
I`m afraid the hope can be killed!
It is easy to believe that there is waiting for him
Even disappointed publican.

[Oleg Zuevsky, 1948]

6. Вдовина скорбота (Widow's Grief)

[Instrumental]







DRUDKH LYRICS