KNELL LYRICS

1. Во Тьме

Что есть моё светило?
Что будет мою кровь во мгле?
Кто заставит меня верить?
Все будет проклято во тьме!

Солнце опускается все ниже,
Ветер над нами раскрывает неба свод,
Те кто Землю Раем называют?
Все будут прокляты во тьме!

Вижу солнце,
Вижу свет,
Вижу ветер,
Вижу этот Ад на Земле!

Всё-же что-то есть моё светило,
И что-то будит мою кровь во мгле,
И кто-то заставил меня верить?
Все будет проклято во тьме!
Все будет проклято во тьме!
Все!...

2. Вестник Зимних Холодов...

Вестник зимних холодов
Разбудил листву,
Дымной пеленой принес
Черную судьбу.
В кровь порубаный гонец,
Взмыленный как конь
Запах гари боевой
Вносит в дом родной.

Меч отцов проснулся
И почуял бой.
Путь лежит неблизкий
Через сталь в огонь
Последней памятью разбившейся мечты
Сгоревший в пламени войны любви последней

Распахнулись окна,
Запылал пожар.
Клич кровавой битвы
Тетиву позвал.
Меч отцов проснулся
И почуял бой.
Путь лежит неблизкий
Через сталь в огонь.

3. Кайдани

Затихне плач, помре у серці біль,
І змиють сльози чорную вдаль.
До тебе стежка заросте травою
Та огорож зітліє філігрань.

На камені п'єдесталу зелен мох,
Схилив коліна сумний янгол там,
На плечі ллється золоте волосся,
Що посивіло за минулії роки.

Хай плаче дощ, сльозами мов опал,
Б'ють різки вітру, казиться мороз.

Крізь поховальну імлу молот смерті
Цвяхи вбива в труну зими навік.
Обличчя вкрили слези крижанії,
І паморозь сховала небосхил.

Та попіл піднявся в шаленім танку,
Змішався з білим виром хуртовим,
І сам Диявол мовби в цьому вітрі казав:
"Звільнися, вартовий могил,
Зірви з себе проклятії кайдани,
Хай час зітре їм'я з могильних плит,
Чарівний лік спотворився дощами.
Часи ж не пошкодують твоїх крил,
Звільнися, ти, народжений літати,
Чи серце стліло твоє там в труні,
Коли не зараз? Не зірвеш ти кайдани!"

4. Клич Безодні

Мов вир ми будем нестись у цьому вітрі,
Щоб високо злетіти серед зір,
Змішатись з білим виром хуртовими
Та понад хмарами побачить небосхил.

Там сонце ніжно променями грає,
Чарівні зорі в глибині безодні мрій,
А тут тебе нічого не чекає?
Лише журба та сніг. Невдовзі смерть.

Та він злетів. В волоссі бився вітер,
Та вихром сніг кружляв від змахів крил,
А він летів крізь зиму, через вітер
І вчас у серці поклик ланцюгів.

Народжений літати мав стояти,
Дитя небес, прикуте до землі.
Створений радіти мав ридати,
Нарешті впали ланцюги з чарівних крил.

Яскраве сонце вмить засяяло у небі,
Скінчились хмари, навкруг неба синь,
А він летів, мов навіжений в далії
У вічність, у безодню, в небосхил.

Він згадував похмурії могили,
Самотність, сум, журбу, морози, дощ.
Та раптом із очей полились слези,
Та танув лід від сонця, від вогню.

Самотнє пір'я загубилось серед снігу.
Він впав на землю й розлетівсь на сто шматків,
Бо він не знав? від сонця тане крила
Та мармур крижаних сердець завжди.

5. Могильний Вітер

Тінню хреста піднявся над землею
Сей поховальний туман.
У мертвих очах страждання та слези,
Біль на схолоних вустах.

Палає над лісом зловісная тінь?
Се вітер приніс давню мару та біль,
Се тінь на хресті скаженіє в вогні,
Та вічно страждає зречена на біль.

Позбавлена сну
Понура душа
На крилах несеться вогню.
Страждання у мертвих палає очах,
У вітрах холодів і дощу...

Тінню хреста піднявся над землею
Сей поховальний туман.
У мертвих очах страждання та слези,
Біль на схолоних вустах.







KNELL LYRICS